Це запитання до організаторів заходів чи до учасників? Чи до тих і до інших?

Хороше запитання. З одного боку слід враховувати, що дохід представника НДО, зазвичай, не великий. Тому проїзд - досить суттєва стаття витрат.
Так само вони не знають, коли їдуть на семінар/конференцію, де проїзд не оплачується, - чи дійсно буде проведений захід на хорошому рівні. Чи не дарма вони приїдуть.

З іншого боку, є так звані "фуршетчики", які дійсно їздять аби поїсти і здійснити цікаву подорож за рахунок вашої організації.

Вважаю, оплачувати проїзд потрібно хоча б частково. Скласти список фуршетчиків. Робити якісну анкету для відбору + вимагати мотиваційний лист :)

Дохід представників місцевих НДО, зазвичай, не просто невеликий, він взагалі нульовий. Майже всі місцеві НДОшники здійснюють свою громадську діяльність на волонтерських засадах і багато що з того, що роблять на місцях, роблять за власний (особистий) кошт. А навчання - воно дуже необхідне, бо, як казав 6 жовтня пан Володимир Перепечаєнко, на місцях у багатьох випадках “даже не рыхлёно". Тому для регіональних учасників є дуже важливою така можливість повчитися. За власний кошт такі поїздки дорого виходять, особливо у сімейних НДОшнків із цим проблеми (аж до сімейних сварок).

Отже за відшкодування витрат на дорогу і проживання - велике спасибі усім організаторам. Без харчування могли б і обійтися (заради навчання можна перебитися й шматком хліба з чаєм).
З приводу «цікавих подорожей за рахунок організаторів», то з власного досвіду можу сказати, що майже в 95% на них не вистачає часу, зазвичай після заходу ледве встигаєш на поїзд чи автобус. А іноді і не встигаєш :-( було й таке.

А щоб відслідкувати ефективність участі учасників (даруйте за тавтологію), можна виставляти вимоги, які роблять окремі організатори. Наприклад, «для участі в семінарі/тренінгу та ін. будуть відібрані ті кандидати, які згодні через 3-х (5-6) місяців відзвітуватися про впровадження в своїй діяльності отриманих знань, умінь і навичок». Щось типу такого. Для ілюстрації: такий метод зазвичай використовує МЖПЦ «Ла Страда – Україна», якщо вони набирають слухачів на свої тренінги, то тільки тих, хто згоден протягом півроку провести 10 заходів з цієї тематики і відзвітуватися по всім правилам – із газетними вирізками, із фото, відео тощо.

Щодо запитань про якість учасників.. "ХТО ці люди? ЩО роблять і чи роблять ЩОСЬ організації, які вони представляють? ЯК знайти та ідентифікувати якісного учасника і ЯКИЙ він має бути?" - жуєе хороші запитання. Особисто мені теж було б цікаво. Пані Алло, можливо захочете ці запитання з розряду риторичних перевести в практичну площину? Можна зробити це на прикладі учасників "свіжого" (що тільки відбувся) регіонального Ярмарку інституційного розвитку.

Пані Марино, чудові рекомендації! Дякую. Я впевнена, що не тільки ГУРТ, а й інші організації у своїй роботі їх врахують.

Пані Ліліє, дякую Вам за пропозиції, які цілком можуть бути дієвими і працювати. Дійсно, підзвітність по результатах отриманих знань та навичок, наприклад, на тренінгу, це чудово! Погоджуюсь, що є такі місцеві ГО, бюджет яких не дозволяє навіть відрядження. Але це надзвичайно важко ідентифікувати кожну організацію, це великі часові затрати.
Щоб знайти якісних учасників, як один із варіантів - заходити на сайт кожної організації, читати, що зробили (хоча часто ЩОСЬ може і не відбутися, а пост-реліз дивовижний:), але цим можна все життя займатися і не досягнути стратегічних цілей, які стоять перед організацією.
По регіональному ярмарку у Харкові, на жаль, я там не була (може колеги допоможуть), але на місці всі одне одного бачать. ХТО і ЩО представляє, робить чи не робить.
Також з Вашого досвіду очевидно, що Ви в категорії вмотивованих учасниць :) тому пропоную Вам участь у Національному Ярмарку https://gurt.org.ua/capacity/4fair/

Можливо, як один із варіантів це робити такий собі "чорний список". Сюди можуть входити люди, які пообіцяли прийти на захід, а не прийшли або були помічені, як туристи :)

Підтримую одну з тез Марини щодо сумнівної якості самих заходів. Днями з колегами ми якраз обговорювали, що наразі будь-який кількагодинний захід сміливо обзивають "тренінгом". Важко лише по рекламному опису події зрозуміти, чи дійсно тебе там чомусь натренують, бо в більшості випадків, на жаль, це схоже на лекцію, семінар чи круглий стіл з купою загальної інформації та мінімуму практичних порад чи навичок (від колег ще дізнався про новий підвид - "тренінг-семінар"; то вже якесь схрещення :)). Зі свого боку пропоную наступне: на початку заходу оголошувати його учасникам і учасницям, що по завершенню, якщо їм все сподобалося, вони можуть сплатити добровільний внесок (скажімо 100 грн.); якщо ж їм щось не сподобалось, то нехай аргументовано зазначать це в анкеті фінального оцінювання (не просто "мне не хватило булочки"). Отже, по сплаченим внескам і письмовим відмовам від них організатори заходу зможуть зробити багато корисних висновків для себе.

Гарна тема для обговорення. Часто проводжу заходи і запрошую серйозних учасників. Та коли за день до західу 2-3 учасники не можуть приїхати, що робити? Потрібно фото з заходу з певною кількістю учасників, прилітає представник програми і що тоді робити? Завжди є ті, хто готовий до будь-якої теми семінару (тренінгу).

п.Антоне, дякую! Ще раз переконуюсь, що одна голова добре, а дві краще:), а три... Добровільний внесок по завершенню заходу - це гарний показник і для організаторів, хоча завжди знайдеться % невдоволених. "Всєм харашо не сдєлаєшь". Стосовно сумнівності заходу на який іде людина, згодна, що не завжди, наприклад, тренінг може виявитись тренінгом, але: 1.Якщо знати репутацію організаторів, то вже можна щось спрогнозувати, 2. Якщо УВАЖНО прочитати програму заходу та інші додатки, вже можна мати уявлення про зміст (інша проблема, що тематика може не відповідати дійсності). 3. Може варто поставити питання собі не "що мені забезпечать чи нададуть організатори?", а "що я можу внести у цю подію (я не говорю про гроші) і як скористаюся наданими можливостями?"

п.Сергію, може проблема ГО в тому, що вони хочуть задовольнити представників-замовників, і зробити все для кількості чи гарної картинки? Може час змінювати підходи? Завжди є форс-мажор, непередбачувані обставини і це мають розуміти представники, зрештою, можна запрошувати на 2-3 людини більше і виходити на потрібну кількість :)

п.Алла, та й це ж ще не все :-) От буває таке, що потрібно фото з заходу, а його нема. І що тоді робити? Можна взяти фото з іншого заходу і вліпити його замість того, що відбувалося, так? Якщо вже так все серйозно в діяльності ГО, то необхідно обов'язково робити прямі трансляції з заходу. Я був нещодавно на одному великому заході для ГО. В перший день прийшло понад 150 осіб, а вже на другий близько сорока. І от сидиш і думаєш, чому можливе таке відношення?

А тут треба бути прозорими і постійно висвітлювати діяльність своєї організації (фото,відео, відгуки, коментарі учасників і т.і), навіть, тоді коли цього не вимагає донор, щоб потім не доводилося махлювати:) І фото робити в перший день заходу коли всі на місці:)). Насправді, це все пєчальнєнько, тому я і вирішила написати цей блог, сподіваючись спільно з усіма користувачами, які долучилися до розмови, розібратися в причині такого ставлення деяких учасників, звідки це все бере початок, і як допомогти собі та іншим відкрити "третє око" на третій сектор.
До речі, пане Сергію, Ви вже зареєструвалися на Ярмарок у Києві, який буде 17 листопада?

Так, п.Алла, зареєструвався :-)
В продовження розмови. Є НГО, які просто навчились гарно писати заяви на участь чи то гранти, не виходячи з кімнати, (або приміщення влади). Як пропозиція зробити кожній ГО відео свого офісу та виставити принаймні на ГУРТі, тому що є організації, яких просто не існує. А представники таких ГО просто їздять по тренінгах і т.д.

п. Сергію, вважаєте наявність офісу ознакою існування НГО чи гарантією ефективності її роботи? а як ставитесь до віртуальних офісів?

п.Лілія :-)
2. До віртуальних офісів потрібно приходити, я за їх розвиток) А от до віртуальних ГО не дуже гарно ставлюсь.
1. я НЕ ВВАЖАЮ наявність офісу ознакою існування НГО чи гарантією ефективності її роботи

:-) Справа в тому, що більшість місцевих НГО в невеликих містах і містечках не мають своїх офісів (з різних причин, але переважно через відсутність фінансування), однак це не означає, що всі вони не працюють. У нас, наприклад, теж немає традиційного офісу. Спочатку через ту ж таки фінансову причину, а потім впевнились, що за, великим рахунком, його наявність є зовсім необов'язковою - реальну діяльність можна здійснювати за допомогою віртуального офісу У нас, знову для прикладу, він знаходиться в соц.мережі "ВКонтакте"). Тому, вважаю, що наявність офісного приміщення не є показником реальної діяльності реальних НГО.

Вітаю! Алла права на 150%. Я давно помітила, що є такі представники ГО, які тільки відвідують заходи ( де все включено)... а на місці мало що роблять. Та й не дивно. Їм нема коли працювати. Адже постійно відбуваються якісь тренінги, конференції, форуми, ярмарки...

А буває і так, що організатори в одному заході об'єднують людей різної підготовки по даному питанню, а сам захід проходить не у форматі обміну досвідом між учасниками, а як лекція-семінар.
І людям з досвідом і знаннями зовсім не цікаво в 10-ий раз прослуховувати різні курси для початківців. Але виходу немає, тому, що організатори-партнери наполягають на присутності задля гарної картинки і звітності вже перед своїми партнерами.

Приклад: захід по основам фандрейзингу чи по технології написання проектних заявок, на яких були присутні як рядові члени ГО так і керівники ГО. На цих заходах подавались базові знання по даних темах і звісно, що початківцям це було цікаво і корисно. А от інші більш досвідчені учасники відверто нудьгували. Формат заходів не дозволяв обмінюватись досвідом, вести дискусії.... а проходив як лекція. Таких прикладів безліч - коли присутність є обов'язковою, але користі від цього нема ніякої. Лишень даремна трата часу і ресурсів.

Так, пані Галино, якщо трапляється такий досвід, то вже треба більш ретельно і уважно перевіряти інформацію, і не соромитися чи не лінуватися зателефонувати до організаторів і поставити всі уточнюючі питання, які виникають чи насторожують. Щоб знову не потрапляти у пастку :) Але іноді корисно поновити знання і згадати те, про що вже давно знаєш. "Повторєніє - мать учєнія" :))

Шановна пані Алло!
"Законність, ситість, просвітництво - все що необхідно для того, щоб повернути людям обличчя і подолати корупцію" - так казав володика Митрофаній з повісті Бориса Акуніна "Пелагія і білий бульдог".
Зверніть увагу, що просвітництво стоїть після ситості. Коли всі громадяни України будуть нагодовані, то й ефект від освітніх заходів збільшиться.
З повагою,
менеджер ФРММ Борис Кудар

Дозвольте, пане Борисе (який пише під ім'ям Михайла Золотухіна), не погодитися із повістю Б.Акуніна. Проблема в тому, що людей до цього привчили і вони думають, що це правильно. Зрештою, ми всі хочемо мати адекватне громадянське суспільство, яке здатне само себе прогодувати. А не плакатися і перетворюватися на "попрошайку", яка кидається на будь-яку подачку.

Не треба робити культ із їжі. Вибачте, якщо у моєму коменті відчулася різкість чи для когось особиста образа.

Алло, я тут Михайла (чи Бориса) підтримаю. Це звичайна ієрархія потреб людини. Якщо учасник буде сидіти голодний, він не буде думати про те, як врятувати країну, чи як покращити громадянське суспільство. Він буде думати про те, що він хоче їсти. І що б ви йому не розказували, бажання їсти буде на 1,2 і третьому місцях :)

Алло, я тут Михайла (чи Бориса) підтримаю. Це звичайна ієрархія потреб людини. Якщо учасник буде сидіти голодний, він не буде думати про те, як врятувати країну, чи як покращити громадянське суспільство. Він буде думати про те, що він хоче їсти. І що б ви йому не розказували, бажання їсти буде на 1,2 і третьому місцях :)

Питання ситості "Коли всі громадяни України будуть нагодовані" воно цікаве. Однак, потрібно пам'ятати що "грошей багато не буває". І ще є різні підходи до бідності "у одних нет на хлеб, а у других - жемчуг мелкий". Досвід показує, що людина цінуєте те, до чого вона доклалася... працею, часом, грішми.

Добре. Але чому вже стільки років організації проводять заходи, забезпечуючи всі потреби для комфортного перебування учасників, а країну так ніхто і не врятував? Я не розумію, чому ми переходимо в площину їжі. Я не говорю, що не треба людей годувати (це природня фізіологічна потреба), я до того, що все має бути адекватно. Для прикладу, в робочий час працівник же за власний кошт ходить на обід? Чи бере з дому бутерброди (чи що завгодно), то чому він не може зробити так, коли їде в робочий день, в робочий час на семінар (наприклад). Невже оця "шаровість" ще нікому не набридла? Я не говорю, що всі їдуть на заходи з цією метою, в жодному разі. Але ця "бацила" набирає обертів, і щоб там не вигадували інноваційного люди того можуть і не помітити. Мені б, наприклад, не хотілося б бачити людину, яка приїздить, тусується 2 години, кудись іде, приходить поїсти, знову йде, приходить за грошима, залишається на фуршет і їде додому. Краще витрачені гроші віддати хворим у лікарнях (це до прикладу), значно більше користі з цього вийде.

Пані Анно, 100% згодна.

Пані, Алло, а от представники Вашої організації часто відвідують міжнародні заходи, представляють українську громаду закордоном, переймають досвід. Поділіться, будь ласка, досвідом, як же там? Невже, потрібно везти із собою бутерброди?)

З власного досвіду скажу- частування там дуже скромне. Особливо мені запам'яталося, коли нас приймала в своєму офісі одна солідна організація, на столі стояла пляшка шампанського і цукерки в фользі - рівно по кількості присутніх. І взагалі, за кордоном столи не накривають такі, як у нас. Однак, тут мова йде про те, що люди хочуть щоб все було задарма. А це не цінується.Приклад. Бібліотеки плачуться що в них немає грошей на закупку сучасної літератури. Я розіслала (чи передала) безкоштовно книжки по всіх бібліотеках ВНЗ. Так от, подякували лише Острозька Академія і Львівський університет.:)

І ще. Родичка мені повідомила, що вона в Канаді вступила до Пласту. На питання що вона тепер робить, вона відповіла, що платить вкладки (внески) до Пласту. А вже потім, що ходить на зібрання по понеділкам.

Дякую, пані Юлю за Ваше питання. Особисто моє враження склалося таким, що і закордоном велика частина представників ІІІ сектору знаходиться у тому ж стані, що і в Україні. Але це помічається більше за постсовєтским пространством:туризм і халявна випивка (прикро, але це так). Мій досвід представлення громадської організації зп межами країни ще малий, але відповідаючи на Ваше питання(переходимо знову в площину їжі), скажу, що харчуванням забезпечували тільки у дні, коли проходить захід (прилітаєш раніше, відлітаєш пізніше харчуєшся за власний кошт), хоча я не скаржуся. Але гірше те, що люди майже штовхаючись "виходять" з аудиторії, щоб першими нагребти тарілки.

Чомусь маю підозру, що у більшості склалося враження, що я проти годування людей :) Я тільки ЗА, щоб всі були ситі і задоволені, але, щоб це мало за собою не тваринний інстинкт. Хочеться, щоб учасники їхали з іншою метою, ніж привід побачити видатні місця. Щоб чітко знали куди вони їдуть і, які нові можливості там знайдуть для своїх організацій. А кава чи фуршет, це як спосіб підсилення налагодженого зв'язку між собою, де вмотивовані учасники у неформальній обстанівці можуть поспілкуватися більш предметно про співпрацю, наприклад.

Не відаю про чисельність таких "учасників", але впевнена, що їх меншість. Прикро, що через кілька людей у організаторів складається негативна думка про більшість громадських активістів. Прикро і неприємно. Є ризик, що у нормальної більшості почне розвиватися інший синдром учасника типу "щоб не дай Боже мене не вважали нахлібником, то може краще взагалі не їхати".

Хоча є й альтернативний варіант: їхати, але з табличкою на грудях "я зі своїм бутербродом" :-)

Ліля! Я розумію, що ти пожартувала. До речі, тема піднята дуже важлива.Мова йде не тільки про цей захід. І справа не в обіді чи бутерброді. Справа в тому, а що після заходу. Чи ти передаєш ці знання, досвід, кращі практики іншим. Чи ти займаєшся питаннями і проблемами стосовно яких пройшов навчання. Ліля! Не хвилюйся! У тих хто щось робить лише за кошти донорів жоден синдром не розвинеться. І це вже не є секретом ні для кого.

Про передання отриманих знань, досвіду, кращих практик іншим - це ти в точку, Анно. Я про те й писала. Якби оргінізатори відслідковували, то, можливо, і в них би настрій був не такий гнітючий після заходів. Звичайно, це багато роботи - відслідковувати. Можна було би зобов'язати самих учасників звітуватися. Я то не хвилююсь, нам є чим звітуватися після кожного заходу, але всеодно якось не по собі.

Результати можуть бути різними. Одні більше пишуть про себе, ніж роблять. Є результати, які не відразу видно. Результат минулорічного Ярмарку: держслужбовець дав фахово професійну оцінку праці гром ради. В людини вже інше бачення і інше розуміння громадського сектору. Дякую ГУРТу за надання листа.

Підтримую, пані Лілію!
А сайт Укрзалізниці надає чудові можливості для вивчення розкладу приміських поїздів - тож можна дістатись і на перекладних, електричками)
Але мені здається, що чи не найголовніший у цьому питанні ресурс - час. І достатнє оргзабезпечення - економить і час учасників, і час організаторів)

Пані Ліліє, я пропоную табличку "я зі своїм бутербродом" замінити на "я готовий/готова сплатити добровільний внесок за участь". Чомусь для всіх поїсти не важливо, але всі про це тільки й пишуть.
Як в організаторки заходів у мене ніколи немає гнітючого настрою по завершенню подій, я рада, що заходи проходять вчасно за графіком, і що є вдячні люди, яким і моя робота приносить позитивні зміни. А категорія "туристів" це не той контенгент за який варто перейматися чи гнітити себе. Шкода лише, що на таких людей витрачаються сили, час та гроші.

Пані, Алло! Але з такою ж імовірністю гроші, час та сили учасників можуть витрачатися надаремно.

І може з тих 48-осіб, що відмовилися, більшість справді не могли дозволити собі приїхати. А "туристи" навряд, як на мене, переймаються цією дискусією.
Тож перед тим, як відходити від практики забезпечення харчування, проживання і проїзду учасників - треба врахувати реальні можливості більшості українців.
Розробити, наприклад, рекомендації: "Як вижити у великому місті, для тих хто прагне знань", сформувати мапу економ варіантів проживання-харчування-доїжджання) І пам'ятати при тому про емоційні ресурси працездатності)))

Тобто учасники рахують свої сили та час, а з часом інших - не рахуються. Ще раз скажу і наголошу, я НЕ пропоную відходити чи відмовлятися від системних практик "всьо включено", пропоную змінити підхід для тих, хто хоче змінювати і змінюватись.

Юлія, ідея класна! :)

Справді, Юліє, це дуже хороша ідея! Цікаво, що дискусія пішла шляхом: годувати чи не годувати. Я думаю, що відсіювання туристів можна забезпечити за допомогою більшого спілкування з учасниками, залучення їх до організації заходу. Деколи варто давати вибір. Наприклад, організатори можуть запропонувати: ми можемо вам запропонувати тренінг "все включено" з не дуже кваліфікованим тренером, або відшкодувати половину (0,75 чи 0,25) вашої участі у тренінгу та привезти, приміром, фахівця з закордону. Це й може бути мотивацією. Але чи вибере більшість учасників якісніші знання? Я сподіваюсь, що так.

Класна ідея підготувати інформацію про те де можна дешево харчуватися чи не дорогі місця проживання в м. Києві чи інших обласних центрах.

Так, і завжди має бути право вибору. Наприклад, комусь важливіше відшкодувати проїзд, а пожити добу людина може і в знайомих :)

Я теж не проти заходів де "все включено". Однак, треба навчитись рахувати гроші, як свої, так і інших організаторів. Я маю на увазі випадки, коли залишаються обіди, за які ти заплатив кошти. Чи ти проплатиш нічліг, а людина не живе в готелі, а йде до знайомих чи родини. Просто шкода змарнованих грошей.Вони могли би бути використані на інші цілі. В цьому питанні має бути взаємоповага. Особисто я за якісні знання.

Попало на очі. В тему. "«Якщо б в Україні сьогодні кожний із нас замислився і сказав, що від цього моменту буде старатися робити тільки те, що корисне, що добре для мене, для ближніх, для мого народу – ми були б найщасливішою державою, найщасливішим народом на земній кулі. Нас може зробити щасливішими ніхто інших, як кожний з нас зокрема і всі ми разом», − сказав Блаженніший Любомир, відповідаючи на запитання про те, як допомогти громадянам нашої держави почуватися більш щасливими. http://risu.org.ua/ua/index/mo​nitoring/society_digest/45080/"

Мабуть, людині не допоможеш, поки вона сама того не захоче.

Ще є така пропозиція. Заздалегідь можна оголосити, що, наприклад, вартість проїзду буде відшкодована тільки самим активним учасникам заходу (по результатам спостереження). Тому, якщо людина їде на захід дійсно мотивуючись отримати знання, досвід, корисні партнерські зв`язки, то, з моєї точки зору, проблем не буде, і вона приїде.

Щодо пропозиції Сергія Сухобойченка "пропозиція зробити кожній ГО відео свого офісу та виставити принаймні на ГУРТі", то не всі дієві громадськи організації мають свій офіс (приміщення тощо). І всеж таки досить дієво працюють, тому, я вважаю, це не критерій для відбору.

Не можу погодитися з Мариною Говорухіною щодо того, що "Якщо учасник буде сидіти голодний, він не буде думати про те, як врятувати країну, чи як покращити громадянське суспільство". Голодним дійсно не треба бути, але думки про їжу ставити на 1,2,3 місце теж неправильно. Бо тоді ми живемо, щоб їсти, а не їмо, щоб жити. Це моя думка! :)

п.Наталія правильно кажете, я у більшості випадків не погоджуюсь, сперечаюсь сам з собою, приходжу до висновку та приймаю рішення. Отаке контрастне життя )

Як член третього сектору з великим стажем, впевнена, що час тренінгів, круглих столів, семінарів в тому форматі, який пропонують сьогодні НУО, минув. Чому не хочуть їхати чи платити? Бо їм не цікаво. Людина готова витратити свій час і кошти лише тоді, коли в неї є реальна потреба в тих знаннях чи спілкуванні з колегами-професіоналами. Читаючи проектні завки наших ГО, я впадаю у відчай: наскільки прісні та нецікаві ці проекти! Завжди одне й те саме (збіговиська, тренінги). Спочатку пишемо "тренінг", щоб отримати грант, навіть не спитавши, чи його хтось потребє. Нас цим зіпсували іноземні донори, бо ні на що інше не дають, а їм треба своїх "консультантів" десь пристроїти. Перш, ніж запланувати сходини, треба зясувати, чи є голод до тих знань, які Ви можете передати? За потрібні знання люди зазвичай платять. Різні круглі столи, професійні дискусії, робочі групи сьогодні можна проводити і без зайвих витрат, безкоштовних приміщень можна знайти, а годувати не обовязково. А щоб скоротити витрти, навчання й дискусії можна проводити і в дистанційному режимі. Бутерброд буде завжди під рукою

Пані Ларисо, дякую Вам за коментар.

Шановні колежанки, та хіба ж то проблема бутербродів або грантодавців? Без грантів де булоб наше громадянське суспільство, а без бутербродів доби не протягнеш, якщо працюєш дійсно, а не просиджуєш штани на тренінгах:). У людей в культурі немає потяття, що халява - то чиїсь гроші. І що брати чуже неможна. А халтурити в навчанні за чужий кошт - то і є брати чуже. Організовувати заходи важко із-за безвідповідальності нас. З іншого боку, все познається в порівнянні - коли читаєш державні програми, плакати хочеться ще більше, ніж коли чиїсь там пропозиції проектів. А кошти теж не маленькі - наші з вами.

Пані Вікторіє, як на Вашу думку, де зараз наше громадянське суспільство? :)

Пані Алла, чесно - не знаю. Між небом та землею. Гадаю, що у нас краще, ніж в Білорусі, але прогнози - речь неблагодарна в наш час. А ви про що запитали? Коли писала про гранти, мала на увазі, що якби на мене, особисто, не впливала західна демократична думка, якби не придбала моя організація досвід під час реалізації проектів, я, скоріш за все, тихесенько собі працювала в "Вечорці" або в школі... Була б іншою. І країна була б іншою, це так. ИМХО.

Дякую за Вашу відповідь. Я саме про це і питалась. Про стан українського громадянського суспільства сьогодні.

Вчора зробила для себе відкриття. Наскільки "вмотивованими" бувають громадські діячі.
Всі хто зареєструвались на Ярмарок і пройшли відбір знають про заповнення гарантійного листа. Можливо, хтось вважає, що ГУРТ це робить для галочки або, щоб звітуватись перед донором, або, що у нас свої мухи, що ми бюрократи і навіть не дивимося хто і що надіслав. Насправді, це чудовий інструмент, який дозволяє оптимізувати ресурси і спрогнозувати захід. Як виявилось, деякі учасники обмінялися гарантійним листом із знайомими організаціями, щоб і ті потрапили на захід :) Але є і цікавіший випадок. Тримаючи у руці черговий гарантійний лист учасника, розумію, що цій людині ми НІЯКОЇ інформації не надсилали: а) його немає у списку тих, хто мав отримати такий лист; б)його не має в онлайн реєстраційній формі; в)під вказаною назвою організації "О" взагалі ніхто не зареєстрований. Але лист за підписом директора "О" про делегацію працівника "Д" на Ярмарок. Я знайшла організацію в інтернеті, навіть, мобільний телефон директора, який підписав документ. Виявилось, що директор не знає про захід, а людини з таким прізвищем у них взагалі не має. Знаю, точно, цей діяч на Ярмарок не потрапить.

Алло, ти справжній детектив! Цікаво чим мотивувалась ця людина? *Вибачте, випадково надіслала недописаний коментар...

:)) Справжня детективка :)

пані, Алло, хто ж таке думає?:
"ГУРТ це робить для галочки або, щоб звітуватись перед донором, або, що у нас свої мухи, що ми бюрократи і навіть не дивимося хто і що надіслав"...

Без прізвищ :)

я натрапила на це обговорення завдяки активному його піару у фейсбуці.
чорного піару, як це, мабуть, замислювалося.
я не справжня детективка :), але здається ті, кого Алла пообіцяла не пустити на Ярмарок, себе самі викрили )))))
колеги, не переймайтеся.
методи, якими діють "ображені" говорять самі за себе

Підтримую Людмилу. Особисто мене шокував наплив активного піару на ФБ. А при чому тут донори?! У нас що переслідується "инакомыслие"?!!!По-перше, розділ називається "Блоги". По-друге, а у нас ЩО вже ЦЕНЗУРА в середовищі громадських організацій. Кожен має право на власну точку зору. Я 100% підтримую Аллу, тому що теж з тим приходиться стикатися. І я, як голова секретаріату ГР, перебираючи подані (давно) документи побачила, що де-які з них м'ягко кажучи викликають сумнів. В різних місцях стояли різні підписи керівника. Все це свідчить про те, що піднята тема АКТУАЛЬНА.

Дякую Лілії Дмитренко, повністю з нею згоден. Шість років "офіс" у нас був в гущі людей на базарі, та на людних вулицях нашого містечка... За девять років практично ніякого фінансування... І те, що часто густо діяльність із свого карману фінансується і що з цим остаєшся наодинці - теж правда. Вже 9 років - без зарплатні... та гранту.

Пане Юрію,тоді Ви справжній волонтер-ентузіаст з 9-річним стажем. Тут не знаю співчувати Вам чи заздрити (по-доброму). Бо я, наприклад, люблю громадянське суспільство України, але не до глибини своєї кишені. Конкретній людині, звичайно, допоможу з радістю, але загальній масі ця допомога і не потрібна, вони того і не хочуть, чи не готові. А взагалі вважаю, що кожна праця має винагорджуватися. Можливо варто змінювати пріорітети, цілі, якщо протягом такого тривалого часу нічого не змінюється.

Пані Алла! 9 років-так би мовити офіційного, а взагалі то з 1975 року... Звичайно напевно мені не позаздриш... - маю купу проблем матеріальних постійно, про особисте життя мовчу, бо на нього практично не залишається часу... До чого я веду - всі ми різні, кожний робить свій вибір. Колись і я коливався, чи то варто цим займатись, а що це мені дасть... також і близькі люди підказували "та навіщо воно тобі" Непрості то все речі - зробити свій вибір. Питань непростих у Вас на цілий роман.Єдине скажу, десь трохи бачу якийсь зміст в такій діяльності...

Пане Юрію, тоді тільки щиро бажаю, щоб ваш потенціал ще довго не зникав.